Де формується гачок у досвіді

Гачок не виникає як властивість людини, події або будь-якого зовнішнього об’єкта.

Він формується там, де зовнішній досвід торкається внутрішнього незавершеного стану.

Зовнішня форма — людина, подія, місце або будь-який інший елемент — лише відкриває доступ до цього стану. Але сам гачок завжди виникає всередині, у точці, де досвід не завершив свій рух.

Іноді це проявляється як дуже швидке впізнавання.

Наче ще до думки вже є реакція тіла: зміна дихання, напруга, розширення або внутрішнє стиснення. Психіка не встигає пояснити, але вже входить у знайомий стан.

Це і є момент, у якому активується гачок.

Гачок не прив’язаний до людини як до об’єкта.

Він прив’язаний до стану, який колись був пережитий поруч із нею, але не отримав завершення.

Це може бути стан:

— безпеки або небезпеки,

— близькості або втрати,

— наповнення або дефіциту.

І якщо цей стан залишився відкритим, він не зникає, а зберігається як внутрішня активна конфігурація досвіду.

Тоді будь-який елемент, який торкається цієї конфігурації, може знову її активувати.

Це може бути людина, подія, простір або навіть незначний сенсорний    фрагмент — запах, звук, інтонація, світло, образ.

Але в усіх випадках психіка реагує не на форму.

Вона реагує на збіг із внутрішнім станом, який уже одного разу був пережитий і не завершений.

Тому гачок не є прив’язаністю до зовнішнього.

Це момент, у якому незавершений внутрішній досвід знову входить у власний рух.

І поки цей досвід не доходить до завершення, він може активуватися через різні форми — не тому, що вони мають значення самі по собі, а тому, що через них відкривається той самий незавершений стан.